Page 18 - Ментаніум Травень 2023

та просто дрімала, але тіло її вже охололо. Їй було байдуже, що думали про неї інші, вона
На підлозі біля ліжка лежала та сама старовинна страждала від відсутності своїх подорожей уявним
книга, наче хазяйка до останнього подиху не світом, ховаючи заповітну книжку під периною.
полишала свою реліквію. Тільки вночі вона розгортала її, вдивлялася в
Якилина автоматично підхопила книжку, і, не рівненькі гачечки не зрозумілої їй мови. Але все
контролюючи себе, на ватяних ногах повернулася до було марно…
себе в кімнату. Зима вже майже зійшла, але в кінці лютого по
Її серце розривалося, але не через те, що старенька ночах було ще досить зимно.
померла, а через те, що зруйнувався чарівний світ її Вранці Якилина не з’явилася на роботу, наступного
ілюзій, в якому її сусідка була дуже вправною ранку також…
провідницею. Та сама колега, що порадила їй трохи
З цього дня почали відбуватися якісь дивні речі. підкоригувати власне ім’я, сходила до неї в
Коли в черговий раз хтось ображав Якилину, і вона гуртожиток. Якилини там не було…
подумки бажала своєму кривднику чогось поганого, Через декілька днів мисливці знайшли нашу
то невдовзі це справджувалося. бідолашну Якилину Кир’яківну в лісі. Вона сиділа під
Так, у директорки школи раптом почав наривати деревом, наче жива, з широко розплющеними
палець. Місцевий лікар, оглянувши його сказав, що очима, міцно притуляючи до себе ту саму чарівну
треба різати. Відкривши нарив, з великим подивом книжку…
він дістав звідти жмут чорного волосся. Тогочасна
медицина не вирізнялася ефективністю, тож після
цієї операції вказівний палець директорки, яким вона
розмахувала перед обличчям Якилини, перестав
розгинатися (вочевидь, лікар пошкодив сухожилля).
Згодом нахабний учень, що найбільше ображав
Якилину Кир’яківну, раптом потонув у річці,
провалившись під тонкий лід.
Найбільш сварлива сусідка, що вважала себе
царицею спільної кухні, скотилася зі слизьких сходів,
серйозно травмувала ногу і на все життя змушена Приїхали кіньми місцеві гробарі. Один з них
була пересуватись з ціпком. буркнув:
Всі ці негаразди трапилися в такий короткий термін, — Хіба то людина! Навіть піти по-людськи не може.
що спостережливий народ скумекав, що це щось Обрала собі зайвий лютневик! (так місцеві називали
нечисте, і почав обходити Якилину стороною. 29 лютого високосного року). Тьфу! Відьма!
Якщо раніше її вважали просто дивакуватою По Якилині не правили службу, навіть поклали в
відлюдницею, то тепер відверто звинувачували у домовину у тому вигляді, як знайшли її в лісі.
відьмацтві. Якилина почала стрімко марніти. Одинокий обоз привіз її домовину, зроблену
шкільним теслярем нашвидкуруч, на кладовище,
двоє підпитих чолов’яг мовчки зарили її в дальньому
закинутому кутку погосту. Ні слів, ні сліз…тільки
відраза!
Пройшов час — пристрасті вщухли… Але
залишилася Якилина в місцевих легендах, якими
лякали дітей та молодиць:
́
— Не ходи сама до лісу — Кілікір’я в болото утягне!
́
— Не будеш вчитися — Кілікір’я тебе з’їсть!
— Піди сходи до людей, хоч на вечорниці, а то як
́
Кілікір’я замолоду згинеш!
Чи справді таке було, чи то люди прибрехали, але й
до сьогодні деінде почуєш згадку про ту примарну
вчительку!
Автор: Віра Широкова
Ілюстрації: Віра Широкова