Page 22 - Ментаніум Листопад 2023

листопад 2023

життю? Минуло два роки, за цей час її спілкування з
— Коли річки потечуть вгору! сином було вельми лаконічним та нечастим. В
— Ну, мамо, давай все ж таки домовимося! Годі гості до нього вона не їздила, бо більше не
мене вчити, вже навчений! І Світлані це запрошували. Він сам заїжджав раз на місяць
неприємно! допомогти по господарству та полагодити,
— Ти диви які вони — навчені! Навчені, та якщо щось вийшло з ладу.
недовчені! Ольга Адамівна за цей час вийшла на пенсію і в
— Мамо! неї з’явилося більше часу на себе. Але як
— Добре, добре, більше не буду! з’ясувалося, якихось цікавих справ та захоплень
— Дякую за розуміння, Ольго Адамівно! — у неї не було. А її критиканське світосприйняття
втрутилася в суперечку Світлана. почало руйнувати її саму, і Ольга Адамівна стала
— Нема за що! втрачати здоров’я.
— От і добре! — миролюбно сказав Олег. — У Олега зі Світланою народився син, кар’єра
Давайте нарешті нормально повечеряємо! Олега стрімко пішла вгору, і він із сім’єю
Всі всілися за стіл та п’ять хвилин їли мовчки, переїхав в інше місто. Зустрічі та спілкування з
ніби втомившись від бурхливого протистояння мамою ставали дедалі рідшими. Він з радістю
поколінь. допомагав їй фінансово, вітав з усіма святами,
— Добре сидимо! — посміхнулася Ольга але теплоти в їх спілкуванні не було.
Адамівна. — Світланко, все дуже смачно! Я й не Одного разу Ользі Адамівні стало зовсім зле,
знала, що ти така хазяйновита! вона подзвонила синові. Він приїхав дуже
— Дякую! — здивувалася неочікуваному швидко, в той самий день. Терпляче
компліменту Світлана. вислуховуючи всі нарікання та капризування
— Світланко, пробач, ми, звісно, домовилися, але мами, пройшов з нею повне обстеження. Лікарі
я все ж зроблю тобі маленьке зауваження: не не знаходили серйозних відхилень, але
хапайся за келих, ніби це кубок переможця залишили її в лікарні — поспостерігати та
Чемпіонату з неетичної поведінки! дочекатися результатів аналізів. Олег найняв
Після цієї фрази Світлана та Олег зустрілися мамі особисту медсестру, яка б супроводжувала
поглядами, мовчки доїли все, що залишалося в та допомагала їй. Сплативши всі медичні
тарілках, показово склали столові прибори рахунки наперед, він поїхав.
хрест-навхрест і пішли клопотатися по кухні. Ользі Адамівні було дуже гірко на душі, вона
Ольга Адамівна відчувала, що перейшла межу, відчувала себе зовсім маленькою дівчинкою, яку
але вибачитись та владнати вчинений нею всі ображають; їй постійно хотілося плакати.
конфлікт було не в її правилах. Тому поспіхом Через декілька днів Олег подзвонив лікарю
зібравшись, вона сухо попрощалася та пішла спитатися про здоров’я мами:
додому. — Лікарю, як наші справи?

М Е Н Т А Н І У М | 2 2