Page 21 - Ментаніум Листопад 2023

листопад 2023

зупинилася біля ковбас та сирів. Поволі — Так холодно! А вони ходять майже голі! — не
роздивляючись яскраві етикетки, вона впізнала повертаючи голови, промовила Ольга Адамівна
в продавчині торгівельної зали свою колишню до попутниці, що сиділа поруч.
ученицю. ‒— Ну так кожен сам для себе вирішує, як
— Здрастуй, Владо! одягатися! ‒ відповіла сусідка.
— Добрий день, Ольго Адамівно, вам чимось Ольга Адамівна обурено повернулася до неї,
допомогти? але побачивши, що її попутниця — молода
— Це твоя парафія? — махнула в бік ковбас дівчина з голими щиколотками та з “душею
Ольга Адамівна. навстіж”, промовила:
— Так, — знітилася Влада, відчуваючи себе — А ви теж така… Хіба можна так
некомфортно під нищівним поглядом безвідповідально ставитися до свого здоров’я!
вчительки. Теж мені спартанка!
— От як тут щось можна вибрати! — завела свою Дівчина мовчки затулила вуха навушниками,
шарманку Ольга Адамівна. — В тебе і в школі в щоб не чути подальші проповіді нетактовної
зошитах безлад був, тепер таке й на роботі. І це сусідки.
ж не вища математика — ковбасу нормально Нарешті Ольга Адамівна дісталася будинку, де
розкласти! жив син.
— Давайте я вам допоможу обрати! — Привітавшись та віддавши рекомендовану
трималася своєї професійної етики Влада. Владою ковбасу, Ольга Адамівна спитала:
— Давай! Мені треба хороша ковбаса, щоб коли — Куди можна покласти капелюха?
принесу до столу невістці з сином, вони мені — У шафу, на поличку, — відповіла невістка.
межи очі не плюнули! — Ви там хоч пилюку витираєте? Чи можна вже
— Візьміть оцю! За неї точно не буде соромно! моркву сіяти?
Тільки сьогодні привезли! — Мамо, тільки вчора прибирали! — вступився за
— Точно сьогодні? Я ж зі школи знаю, що в тебе дружину син.
із датами туго! — От і прекрасно! Чим це у вас так смачно пахне
— Точно, Ольго Адамівно! Ви анітрохи не з легкою, пікантною ноткою гару?
змінилися! — посміхнулася Влада. — Мамо, домовмось, що ти не будеш з нами
— Я так розумію, що це був комплімент! — спілкуватися в такому тоні!
криво посміхнулася Ольга Адамівна. — Добре, більше не буду! — погодилася Ольга
Вже наступного дня, їдучи в маршрутці до Адамівна, хоча на її обличчі світилося
сина, вона презирливо розглядала перехожих за невдоволення.
вікном. — Коли ти перестанеш мене і Світлану вчити

М Е Н Т А Н І У М | 2 1