Page 16 - Ментаніум Вересень 2023

вересень 2023

вглиб невідомого світу. папірці злились в єдину композицію, що нагадувала
Він помітно нервував, а глухі звуки власної ходи старовинний рушник.
лише підхльостували його бурхливу фантазію ‒ він Детально розглянувши документи, пані Вікторія
відчував себе героєм фільму жахів. мовчки піднялася зі свого місця і вийшла з кабінету, а
‒ Ви, мабуть, на співбесіду? ‒ без прелюдій Андрій залишився на місці, відчуваючи, що його
промовила секретарка. ‒ Вас вже чекають у кабінеті долю вже вирішено.
директора. ‒ Буде завтра, буде завтра! ‒ наче молитву, шепотів
Директорський кабінет був сакральним місцем, Андрій.
вівтарем педагогічного фетишизму. Кожен предмет Так завжди казала його мама, коли в нього
мав свою історію та символізм. Старовинні стіни з ставалися якісь негаразди, ними вона підтримувала
барвистими портретами стежили за кожним кроком сина в скрутні моменти. Він подумки намагався
відвідувачів. прискорити час, щоб вже наступило завтра й минула
Сувора директорка, пані Вікторія, сиділа за своїм напруженість цього дня.
величним столом із серйозним виразом на обличчі. Після повернення пані Вікторія подала йому руку
Від її кам’яного “Добрий день!” Андрій втратив та усміхнулася:
останню крапельку впевненості. ‒ Ласкаво просимо до нашого колективу, Андрію.
Насправді, директорка не була такою страшною, а її Бажаю вам успіху!
образ був продиктований історичною традицією, як Вона завела його в учительську, познайомила з
має виглядати директор навчального закладу. колегами. Не можна сказати, що вони щиро раділи
Хвилювання Андрія не проходило, пані Вікторія його появі. Для молодого спеціаліста це болючі
розкладала на столі його документи, дипломи, відчуття, які, щоправда, притуплюються з досвідом.
грамоти. У хлопця пливло перед очима, всі його Зі школи він вийшов, огорнутий змішаними почуття-

М Е Н Т А Н І У М | 1 6