Page 21 - Ментаніум Червень 2023

‒ А перед тим приходь на наше місце ‒ я твій Зачинивши двері своєї кімнати перед носом
портрет намалюю, ‒ сказала Марина ошелешеної мами, Сашко ліг на ліжко та
командним тоном. притулив мушлю до вуха. І в цих звуках, під
Батько тільки хмикнув, махнув рукою і пішов уявними вітрилами корабля, серед шуму
займатися своїми справами. морських хвиль та співу мушлі, він відчув своє
Сашко був під враженням. справжнє покликання.
‒ Ну, прощаймось чи чого ти остовпів? ‒ Сашко підкорився мелодії серця, бажанням та
смикнула його Марина. мріям і під музику рапана, в танці хвиль та
‒ Марино, я дякую тобі за сьогоднішній день. вітру вирушив у свою подорож.
‒ Та немає за що! Ми ще подивимося, чи Через рік Сашко вже був справжнім моряком:
прийдеш завтра, мореплавцю, ‒ із його взяли на роботу на великий лайнер.
саркастичною посмішкою промовила Марина. Марина у своїй манері спрогнозувала їхнє
Сонце майоріло на небосхилі, залишаючи за весілля та подружнє життя. Сашко не
собою помаранчеві та фіолетові смужки. З- пручався, він був просто щасливим. І мама його
поміж цих смужок тихо лунала мелодія моря. пробачила, коли зрозуміла, що його очі
Море шепотіло і вабило своєю таємницею та світяться від однієї думки про море. А
незбагненністю. Сашко йшов берегом додому і вчителювання все одно від нього нікуди не
відчував, як безмежність моря кличе його, поділося. На борту корабля він час від часу
здіймаючи вітерцем солону піну на гребенях записував відеоуроки з географії та
хвиль. моделювання кораблів, які набирали тисячі
Наближаючись додому, Сашко раптом переглядів.
зрозумів, що він сьогодні без попередження не Один рік. Це багато часу? Мабуть, достатньо,
з’явився на роботу. щоб людина знайшла своє місце під сонцем.
‒ Ти що собі думаєш? Як це розуміти? Я тебе
вже з собаками шукаю! ‒ з порога накинулася Автор: Віра Широкова
на нього мама. Ілюстрації: Віра Широкова
Сашко згадав Марину й спокійно відповів:
‒ Я звільняюся, мамо.
‒ Як це? Чого це?
‒ Я так хочу.
М Е Н Т А Н І У М | 2 1