Page 15 - Ментаніум Квітень 2023

ФОТО: ОЛЕНА ВОЄВОДА

― Що було найважче для Вас у професійному плані з ― Для багатьох (як дітей, так і дорослих) тоді
початком пандемії та повномасштабної війни? шкільні онлайн-уроки стали рятівним колом,
― Найважчим був той день, коли ми усі острівцем безпеки, шматочком мирного життя…
прокинулися не від будильника, а від вибухів за ― Для мене теж робота стала свого роду
вікном. Ми усі тоді були у стані ступору, але порятунком, бо поки ведеш уроки ― відволікаєшся
вчительський мозок працює незалежно від від того жаху, що відбувається за вікном,
обставин: "У нас же календарний план, програма, як занурюєшся в процес, стає легше пережити
ми усе встигнемо?". За вікном летить, гримить, страшну біду. А ще я навмисне давала такі
горить, а вчитель думає, як виконати навчальну завдання, для виконання яких дітям знадобиться
програму... допомога батьків, щоб якось усіх згуртувати
У той день було незрозуміло, як зустрітися з навколо спільної справи.
дітьми, що казати, що робити. І знову наша ― Як Вас змінили ці 4 роки?
адміністрація була на висоті: оперативно усіх ― Я стала загартованою. Нова програма,
зібрали, обговорили все і прийняли рішення. Ми випробування пандемією та війною ― такий
були першими у Києві, хто тоді розпочав освітній коктейль викликів загартував мене.
процес. Це відбулося вже через два тижні після ― Пані Ірино, Ви ― яскравий приклад гармонійного
повномасштабного вторгнення. поєднання сильної особистості, потужного
Дуже важко було зустрітися вперше після того інтелекту, високого професіоналізму з молодістю,
страшного дня: як вітатись, що казати, що варто жіночою чарівністю та чуйністю. Чим живиться
говорити, а що буде недоречно... Ваш особистий "генератор"? Поділіться секретами
Вдруге було важко, коли наприкінці березня свого успіху. Де знаходите натхнення і сили?
прилетіло біля нашої школи. Будівля наша тоді ― Велике значення має середовище і оточення. У
дуже постраждала, і діти панікували: "Все пропало, мене є велика підтримка з боку колег, в мене
школи немає, все зруйновано". Довелося вірять, мені довіряють, а це не дає опустити руки, я
заспокоювати, що нічого страшного, стіни на місці, ж не можу підвести. Я ― частина нашої гімназії, і я
а вікна та двері відновимо. відчуваю відповідальність за репутацію, рейтинг,
А ще важко було першого вересня, коли ми не рівень нашого закладу. І ця відповідальність є тією
змогли усі зустрітися в стінах рідної гімназії і рушійною силою, яка не дає зупинитися і скласти
розпочати очне навчання, бо на той час ще не руки.
завершилося відновлення будівлі. На щастя, із січня Ще одне джерело енергії ― це діти, їхня довіра,
ми вже вчимося очно. їхні очікування.

...Найважчим був той день, коли ми усі

прокинулися не від будильника, а від вибухів за
вікном...

М Е Н Т А Н І У М | 1 5